Byl jednou jeden Kolobok. Malý, červený, s jiskřivýma očima. A jednoho dne se rozhodl cestovat. Nastoupil do rakety, vzlétl do nebe a zamířil na Měsíc.

Kolobok letěl dlouho, kochal se hvězdami a planetami. A když přistál na Měsíci, byl ohromen. Všude kolem bylo šedivo a pusté, jen hory a krátery.

"Tady se můžu procházet svobodně!" pomyslel si Kolobok a šel prozkoumávat měsíční povrch.

Najednou uviděl zvláštní bytost. Byla malá, zelená, s velkýma očima.

"Ahoj," řekl Kolobok. "Kdo jsi?"

"Jsem měsíční elf," odpověděla bytost. "Jmenuji se Luntik."

"Ahoj, Luntiku!" zaradoval se Kolobok. "A co tu děláš?"

"Bydlím tu," řekl Luntik. "Na Měsíci je spousta zajímavého. Chceš, abych ti to ukázal?"

"Samozřejmě!" vykřikl Kolobok.

A Luntik vzal Koloboka na procházku po měsíčním povrchu. Viděli hory a krátery, jeskyně a měsíční moře. Luntik vyprávěl Kolobokovi o životě na Měsíci, o tom, jaká zvířata a rostliny se tu vyskytují.

Kolobok byl nadšený. Nikdy si nemyslel, že na Měsíci může být tak zajímavě.

A když nastala noc, Luntik pozval Koloboka k sobě domů. Pili čaj s měsíčními květy a pochutnávali si na měsíčních perníčcích.

"Děkuji ti, Luntiku, za úžasný den!" řekl Kolobok. "Nikdy nezapomenu na svou cestu na Měsíc."

"Přileť ještě!" požádal Luntik.

A Kolobok slíbil, že se určitě vrátí.

Nastoupil do své rakety, rozloučil se s Luntikem a odletěl domů.

Na Zemi Kolobok všem vyprávěl o své cestě na Měsíc. A všichni mu moc záviděli.

A Kolobok byl šťastný, že měl takového přítele jako Luntik a že se mu podařilo spatřit úžasný měsíční svět.

Жив-був Колобок. Невеликий, рум'яний, з очіпками-іскринками. І ось одного разу вирішив він подорожувати. Сів у ракету, злетів у небо і попрямував до Місяця.

Летів Колобок довго, милувався зорями та планетами. А коли приземлився на Місяці, то був вражений. Все навколо було сірим і пустельним, лише гори та кратери.

"Ось де я можу погуляти на волі!" - подумав Колобок і пішов досліджувати місячну поверхню.

Раптом він побачив дивну істоту. Вона була маленька, зелена, з великими очима.

"Здрастуй," - сказав Колобок. - "Хто ти?"

"Я - місячний ельф," - відповіла істота. - "Мене звуть Лунтик."

"Привіт, Лунтик!" - зрадів Колобок. - "А що ти тут робиш?"

"Я живу тут," - сказав Лунтик. - "На Місяці багато цікавого. Хочеш, я тобі покажу?"

"Звичайно!" - вигукнув Колобок.

І Лунтик повів Колобка по місячній поверхні. Вони бачили гори та кратери, печери та місячні моря. Лунтик розповідав Колобку про життя на Місяці, про те, які тут є звірі та рослини.

Колобок був у захваті. Він ніколи не думав, що на Місяці може бути так цікаво.

А коли настала ніч, Лунтик запросив Колобка до себе в гості. Вони пили чай з місячними квітами та ласували місячними пряниками.

"Спасибі тобі, Лунтик, за чудовий день!" - сказав Колобок. - "Я ніколи не забуду свою подорож на Місяць."

"Прилітай ще!" - попросив Лунтик.

І Колобок обіцяв, що обов'язково прилетить.

Він сів у свою ракету, попрощався з Лунтиком і полетів додому.

На Землі Колобок розповів всім про свою подорож на Місяць. І всі йому дуже заздрили.

А Колобок був щасливий, що мав такого друга, як Лунтик, і що йому вдалося побачити дивовижний місячний світ.